Далеке селище Англії, повністю всіяне туманами, мрякою та дощами...

     Ім'я: Морг Зелвет

     Вік: 61 рік

     Показання:

     - Розкажіть, як саме зник гаманець.

     - У гаманці були гроші та інші коштовності. Я збирався їх продати, щоб за ті кошти добудувати мій дім. Я поклав гаманець у потаємну шухляду у столі і пішов до Алекса Рокрера, щоб поговорити про будівництво. Це було десь між п'ятою і шостою годиною вечора. Тоді ще лив страшенний дощ, було хмуро. Тому я вмкликав кеб і поїхав. Я взагалі-то люблю прогулюватись літніми вечорами, але через цей дощ мусив їхати. Потім я говорив з Алексом, який радо погодився будувати.

- З Алексом Рокрером Ви говорили тільки про це?

- В принципі так. Щоправда, він завалив велику ціну, але я погодився. Він гарно будує. Його компанія успішна. Каже, до весілля готується. З Анною Велентайн, моєю сусідкою.

- Коли Ви побачили, що гаманець зник?

- Як тільки я прийшов, я пішов його перекласти у мою сумку. Прийшов, а його немає. Я кликав Лілі, мою економку, але її не було в будинку. Тоді я пішов у поліцію.

- Ви не могли кудись перекласти гаманець?

- Е-е-е... Ні.

- Де тоді була Лілі?

- Сказала, що в саду. Лілі захоплюжться садівництвом.

- Вона могла почути Ваші крики або звуки взлому?

- В залежності від того, де вона була.  У мене великий сад. Якщо Лілі була далеко, могла б і не чути.

- Хтось знав про потаємну шухляду у Вашому столі?

- Ні.

- Ви самі когось підозрюєте?

- Навіть і не знаю, що сказати. Я людина замкнута і багато знайомих не маю, тому вибір невеликий. Навіть не уявляю.

- Зрозуміло.

      Ім'я: Лілі Курк

      Вік: 58 років

      Показання:

     - Що Ви чули про украдений гаманець?

     - Нічого особливого. Мій хазяїн Морг Зелвет мені все розповів. До цього часу я нічого такого не чула. Чула тільки, що Морг збирається добудовувати будинок.

- Де Ви були між п'ятою і шостою годиною вечора того дня?

- У саду.

- У якому саме кутку?

- На окраїні, біля чорнобривців. Я їх підсапувала.

- Ви чули якісь дивні звуки взлому чи щось типу того? Крики?

- Ні.

- Де Ви живете?

- У будину містера Зелвета.

- Тобто у Вас немає сім'ї, дітей? І ніколи не було?

- Е-е-е... Ні. Загалом ні.

- Як Ви думаєте, міг Морг Зелвет перекласти гаманець зі столу в інше місце?

- Думаю, що так. Він іноді приймає таблетки перед тим, як виходити у світ. Він людина замкнута, і йому лячно серед людей. Так от, ці пігулки можуть призвести до провалів пам'яті.

- Ви когось підозрюєте?

- Якусь волоцюгу з вулиці.

- Зрозуміло.

      Ім'я: Анна Велентайн

      Вік: 27 років

      Показання:

      - Ви знали Морга Зелвета?

     - Так, мій дім знаходиться біля його.

     - Ви коли-небудь заходили у його дім?

- Так, одного разу.

- Чому?

- Я просила у нього купити для мене каблучку, коли він їхатиме у столицю.

- Навіщо?

- Просто мені подобаються ювелірні вироби.

- Справді? Це Ваше захоплення?

- Ні. Тобто так. Я захоплююсь історією дорогоцінних каменів, їхнім походженням, складом, властивостями. Та й яка жінка не любить прикраси?

- Хіба Ви не могли самі купити ту каблучку?

- Ні. Саме тоді привозили новий, гарний і якісний товар, а я захворіла.

- Ви дали містеру Зелвету гроші відразу?

- Так.

- Куди він їх поклав?

- Віддав економці.

- Ага. І куди та їх діла?

- Кудись понесла. Не знаю, куди.

- Чи Ви щось чули про вкрадений гаманець з коштовностями Морга Зелвета?

- Коштовностями? Ні, нічого про нього не знаю.

- Зрозуміло. Де Ви були учора ввечері, десь між п'ятою і шостою годиною?

- Вдома.

- Самі?

- Із сестрою Софією і її нареченим Грегом Бістрофом.

- Що Ви робили?

- Ми просто сиділи і вечеряли.

- А про щось розмовляли?

- Говорили про погоду. Тоді почався сильний дощ і стало хмуро.

- Зрозуміло.

      Ім'я: Софія Велентайн

      Вік: 21 рік

      Показання:

     - Ви були знайомі з Моргом Зелветом?

    - Так. Я кілька разів заходила у його дім. З Грегом. Це мій наречений. Ми скоро одружимось. Грег - ювелір. Він брав замовлення у містера Зелвета.

     - Які?

- Спочатку Грег взяв годинник, щоб прикрасити його коштовностями, а потім стіл.

- Стіл?

- Так.

- Чим же прикрашати стіл?

- Ніжки потрібно було прикрасити півдорогоцінними каменями.

- Ви бачили готовий годинник?

- Так.

- А стіл?

- Так.

- Морг Зелвет був частим гостем Вашого нареченого?

- Не зовсім. Частіше приходила його економка. Вона у нього довірена особа. "Синку, який гарний годинник. Містеру Зелвету сподобається." І так завжди казала. Вона якась дивна.

- Ви щось знаєте про вкрадений гаманець містера Зелвета?

- Чула тільки, що його украли.

- Хто Вам це сказав?

- Грег, мій наречений.

- А відкіль він знав?

- Не знаю.

- Де Ви були вчора між п'ятою і шостою годиною вечора?

- Певно, що вдома. Я виходила на вулицю тільки вранці.

- Чому?

- Я ходила до Грега. Ми розмовляли про весілля.

- Ваша сестра теж була вдома між п'ятою і шостою годиною?

- Так.

- Хтось іще був?

- Був ще Грег, мій наречений. Ми вечеряли.

- Зрозуміло.

      Ім'я: Грег Бістроф

      Вік: 30 років

      Показання:

      - Ви щось чули про украдений гаманець містера Зелвета?

      - Чув, що його украли.

- Де Ви були вчора між п'ятою і шостою годиною вечора?

- У Велентайнів. Я збираюся одружуватися із Софією Велентайн.

- Коли саме Ви пішли до Велентайнів?

- Не пам'ятаю, але був я там довго. Це точно.

- Того самого дня Ви бачили Морга Зелвета?

- Ні.

- А когось із Велентайнів?

- Софія приходила до мене вранці.

- Я бачу, Ви виконували замовлення містера Зелвета?

- Так, було діло. Годинник і стіл. Справи мої йдуть погано, дуже погано, а його замовлення були якраз дуже доречні.

- Хто приходив за готовими виробами?

- Моя... знайома економка Лілі Курк. Вона працює у Зелвета.

- Ви були в самому будинку містера Зелвета?

- Так. Брав замовлення, приносив готового стола.

- Зрозуміло.

      Ім'я: Алекс Рокрер

      Вік: 32 роки

      Показання:

      - Ви щось чули про украдений гаманець Морга Зелвета?

      - Ні. Його знайшли?

      - Ні.

- Яке нещастя! Що ж тепер буде?

- Шукаємо. Його украли між п'ятою і шостою годиною вечора вчорашнього дня. Де Ви тоді були?

- Розмовляв з містером Зелветом. Він хотів, щоб я добудував його будинок. Я погодився. Гроші зараз всім потрібні. А особливо мені. Знаєте, я закоханий в Анну Велентайн. Вона така мила. Я хочу купити їй каблучку і запропонувати вийти за мене заміж.

- А Анна Велентайн знає про Ваші наміри?

- Ні.

- Коли Морг Зелвет від Вас пішов, що Ви зробили?

- Дощ тоді закінчився, і він сказав, що піде пішки. А я взяв кеб і поїхав до Анни. Але коли доїхав до її дому, то схаменувся. У мене ж не було каблучки! Ото ж я йолоп!

- Ви бачили щось дивне поблизу дома містера Зелвета чи всередині, коли проїжджали мимо?

- Та ні. Все чисто. Хоча в одній кімнаті світло горіло. Ну, зрозуміло ж, хмуро ще було. В кожному будинку світилось.

- Ви раніше заходили в будинок містера Зелвета?

- Так. Раз чи два. Років п'ять тому я будував альтанку для містера Зелвета.

- Зрозуміло.

- Пробачте, що зрозуміло?

- Нічого. Так просто. До побачення.

- Всього Вам найкращого.